Щодо Розумової стратегії

Н. Лігерос




Розумова стратегія - це є панорамне дослідження, що представляє теорію уявних схем та їх застосування в різних пізнавальних аспектах. Вивчає основу цих аспектів, щоб виявити схеми, за якими діятиме провідна думка даної галузі. Щодо визначення - це діахронічне дослідження, так як воно єдине, що може збагнути існування уявних схем та їх взаємодію з полем визначення конкретної думки.

Автор вивчає галузі такі як полемологія, номологія, деонтологія,телеологія, аксіологія для дослідження їх вкладу через теорію груп, теорію подарунку, теорію покупок, в рамках, в яких системознавство та суспільствознавство показали свої межі. Урядове думання автора, який діє через вищі засоби символізму та майстерного розуміння через робототехніку, відкриває нові горизонти навіть в абсолютно класичних галузях, або в тих, що вважаються такими, як викладання та управління. Наслідки теорії умовних схем є драматичними, що стосується зміни фаз, які викликають в галузях спеціального навчання (діти з певними вадами і талановиті діти), викладання (оптична математика, пізнавальна математика), наукознавства (об’єднання понять за Popper і за Kuhn через роботи Lakatos та Feyerabend) та історії (обумовлення вкладу стратегії в рамки, які вважаються повністю залежними від економічних зв’язків), але й політики (національні та європейські теми, асиметричні переговори).

Проте загальні рамки Розумової стратегії в якійсь мірі є простішими, тому що, по суті, автор займається тільки і тільки одним об’єктом, тобто людиною. Це дослідження може трактуватися як місце людського фактору по відношенню до суспільного панування. Автор доводить, що люди існують, навіть якщо вони є рідкістю, і, викликаючи пізнавальні проблеми через їх особливості, можуть знайти результативні шляхи вирішення проблем, з якими стикається людство. Звичайно, існування таких людей заважає системі бездіяльності, яка реагує жорстоко, так як вона керується монополією. Проте поняття пам’яті (частина людськості в нашому розумінні), жертви (визнання загалу від частинки) і, взагалі, опору (відповідальність перед всіма за все), що з’являються в творах Камю, Достоєвського, Кафки, Стейнбека, пронизують всі дослідження автора, що визнає в рамках, які традиційно вважаються цинічними, силу альтруїзму, що характерне не для суспільної, а для людської сутності.







free counters


Opus