Заборонена заборона

Н. Лігерос

Переклад Г. Маслюк




- Чому не маємо права померти?
- Для чого тоді б існував ґеноцид!
- Хіба не існують?
- Ні, звичайно.
- Тобто, ми приречені жити?
- Це єдиний вид безсмертя, на який маємо право...
- Які характерні риси цієї кари?
- Це не життя!
- Тоді що це?
- Забуття!
- Забуття? Дивна думка!
- Нас засуджують до життя і це нас ранить.
- А забуття?
- Це єдиний спосіб забути наші рани.
- Але це не означає, що їх немає.
- В цьому парадокс.
- Який парадокс?
- Як існуватимеш, якщо ніхто тебе не пам’ятає?
- Це дійсно проблема.
- Це не проблема.
- Що це?
- Рішення!
- Кінцеве?
- Так.
- Отже, це пояснює вибір стилю!
- Визнання ґеноциду суперечить якомусь кінцевому рішенню.
- І тому це так важливо?
- Саме так. Але не тільки це...
- Тобто?
- У міжнародному праві визнання передує ґеноциду.
- Воно поза часом.
- Ні, це людське.
- В якому розумінні?
- Те, що не назване, не існує.
- Тому так сильно бояться імен?
- Це одна з головних причин.
- Існують інші?
- Так, звичайно, людська гідність.
- Чому?
- Має слід людськості.







free counters


Opus