Як би дивно це не виглядало, але існує безпосередній зв’язок між меморандумом 1994 року та окупацією Криму 2014-го. Незважаючи на те, що дехто пов’язує ці два факти з порушеннями, у реальності меморандум пояснює шлях окупації. Таким чином для того, аби не відбулося технічне порушення перших двох параграфів меморандуму стосовно України, – не було офіційно задіяно армію, як у випадку з Південною Осетією у 2008 році, що дозволило Росії оминати санкції від країн-членів меморандуму і безпосередньо США. Використання війська без розпізнавальних знаків було типовою гібридною дипломатією, яка звичайно не обдурила нікого, але такий завуальований напад приховував справжню проблему і потрібен був час для адекватної відповіді агресору. Санкції прийшли з великим запізненням і великою ціною для України. Окупація Криму стала несподіванкою для міжнародної спільноти, яка виявилась неготовою до діахронічної пропаганди, яка дезінформувала показуючи Крим частиною російського світу. Але історія України має дуже глибоке минуле, яке кардинально відрізняється від позиціонування з боку російської пропаганди. Відновлення історичної правди України не лише у контексті Голодомору, але й загалом, має велике значення в майбутньому, адже пояснює нам європейську Україну у контексті діахронічних стосунків з Грецією.