Суспільство, яке не має тяглої традиції вважає, що реальність є статичною і незмінною. Однак, коли ми займаємося дослідженнями сьогодення за допомогою міліарного досвіду та вивченням історії за допомогою хроностратегії, тоді ми розуміємо, що відбувається не тільки зміна фази, але й зміна циклу. Досвід вивчення історії людства доводить, що статичною є війна, а не мир, за Клаузевіцем – хамелеон. Гадаю, що наші уявлення щодо геополітичної рівноваги є ілюзією і правильніше вести мову про геополітичні дисбаланси та пошук компромісів. Зазвичай народи усвідомлюють такі процеси перейшовши кризовий досвід чи війну. Наша епоха не є більш чи менш дивною від інших епох, і вона також містить характерні риси для вивчення з досвіду хроностратегії. Найважливіше, яке маємо розуміти, що історики вивчають кимось написану історію, а стратеги – ще ненаписану. Наше сьогодення перебуває у точні перетину цих двох понять. Надійніше поглядом зчитувати полотно, виткане учасниками подій, аніж за мапами, перевантаженими переписаною історією. Хто забуває таку історію і займається лише географією приречені бачити політичні карти без пояснень, тому і губляться території, які називаємо втраченою Батьківщиною. Людство не дивиться над часом.