Множинні стани є звичайними речами для математика, але певною мірою незвичними для повсякденного побуту. Різнобічність сфери інтересів може викликати наш подив, коли не бачимо ядро, а надбудова мовленого чи смислів перебуває в рамках інновацій. Спектр наших зацікавлень і знань є необхідною чеснотою і наслідком запитів людства, котрі зводяться до потреб, що не може витримати жодне суспільство. Одновимірна площина сприйняття не зможе вирішити множинних завдань, які отримує суспільство. Дефрагментація знань на окремі сфери відбувається виключно заради профанації і спрощення, а не тому що там немає зв’язків. Для адекватного розуміння діахронічних стосунків ми зіштовхуємося з потребою нічим не обмеженою хисту. Таким чином ми отримуємо розуміння суті явища, саме ту єдино вірну множинність, зображену в партитурі диригента. Структура оркестру множинна, де поділ на окремі інструменти є суто технічним і не перешкоджає загальній гармонії звучання. Одновимірні люди шукатимуть рівновагу, але оркестр постає з гармонії. Останні і є тим людством, що прагне служінню задля загального блага.