Це може здаватися дивним, але народи, що пережили геноцид мають майбутнє, бо йдеться не лише про жертв, але й про здатність вижити. Хоча такі народи мають мітку системного винищення, вони не помирають. І це означає, що смерть дивилася їм у вічі, але ще не прийшов їхній час. Завдяки Рафаелю Лемкіну маємо комплекс заходів, які не обмежуються виключно визнанням геноцидів чи убивць націй, але передбачають певну кару за заперечення цих злочинів та враховують цілком матеріальні компенсації народам, які пережили геноцид на прикладі відшкодування майна чи повернення територій. Ніщо не марне доки хтось бореться за це. Народи, які пережили геноцид не мають права накладати на себе руки через власні помилки, оскільки є благими цього людства. Найкраще, що б могло їм статися – це стати Справедливими (згідно Камю), аби вберегти інші народи від варварства. У 2019 році геноцид греків Понту стає столітнім геноцидом, що означає відлік першої одиниці хроностратегії попри те, що вбивці нації були впевнені, що не залишиться нікого, аби продовжити боротьбу цього народу. Цей столітній геноцид підтверджує, що Благі і Справедливі є світлом серед націй, яке переможе пітьму.