4868 - Людяність Вінсента

Н. Лігерос
Переклад Г. Маслюк

Людяність Вінсента є перш за все природна. Не створена для суспільства. Тому що його безпосередність по відношенню до природи є недопустимою за формальними умовностями. В його уяві квіти не є просто рослинами, він відноситься до них як до людиноподібних образів зі своїм особливим психосинтезом. Торкається до них з покірністю, тому що розуміє їх чутливість. Саме тому його портрети є настільки людяними. В його картинах можна відгадати скритий діалог, що відбувається між моделлю та художником. Саме ця мовчазна розмова є метою твору. Вінсент не є художником у звичному змісті цього слова, зрештою, про це він сам говорить у переписці з братом – своїм іншим его. Він не малює тільки задля краси, але й задля правди, і це складає парадокс його мистецького почерку. Бореться з технікою кольорів, щоб прийти до техніки людяності. Малює почуття та відчуття, мовчазний та нерухомий серед пустелі суспільства. Годинами блукає стежками природи, щоб відшукати пейзаж, який не має забутися, і його зображення є данина пам’яті та болю. Людство і час є основними моментами в творчості Вінсента, але проявляються тільки через релігію, де поняття порожності втілене як стале. Він думає колективно, тому що немає сенсу людина сама по собі. Вінсент існує лише через співіснування. Втіленням цієї схеми є його відносини з братом і їх сліди – переписка. Як обдарований, Вінсент використовує мову для того, щоб висловити свою думку і щоб уникнути непорозуміння суспільства. І якщо навіть повстає у своїх творах, його мета є людяною і справедливою, тому що не може бути іншою. Вся його любов перетворилася з плином часу в пристрасть. І пристрасть перетворилася в пристрасті через супротив суспільства. Дослідження кольорів Вінсентом мають на меті розуміння природи людей. Він потребує сонця справедливості, щоб освітити не тільки зоряну ніч, але й сподівання бідних, котрі зосталися людьми серед величі мізерії. Таким чином, метою Нікоса Лігероса є показати вклад Вінсента ван Гога в поступ людства. Цього разу, дослідження не обмежуються тільки олією, але й пастелями. В такий спосіб глядач може дослідити фундаментальні дрібниці вчителя кольорів. Структурно відчуття простору Вінсента ван Гога основується на стосунках між кольорами. Це якраз і є однією з причин, чому він розділяє їх чорною полосою, що дозволило деяким фахівцям розцінювати його як дизайнера, а не художника. Але особливість голландського вчителя в тому, що коли він виявив кольори і їх масу у Франції, йому вдалося перевершити дизайнера і вийти за межі звичайного малювання. Його зачепили багато впливів і мода, але по суті Вінсент ван Гог крокував своєю власною стежиною в мистецтві. Так він своєю людяністю створив новий світ, який не існував навіть в утопічному малюванні. Вінсент ван Гог викликав зміну фази, наслідки якої ми відчуваємо навіть зараз. Його розумові схеми не оголюються через цю виставку Нікоса Лігероса, але стають більш доступними і об’єктивними. Аналіз лінії і її товщини має сенс лише в глибині думки. Для того, щоб зрозуміти художника такого розмаху, потрібно винайти новий спосіб підходу, суміш стратегій, до якої входили би і мистецтво і технічні прийоми, щоб зрозуміти таке яскраве чоло в пітьмі забуття.