Τρέχει το νερό στη γαλάζια θάλασσα, μα πουθενά δε βγαίνει, ψάχνει ο Κοζάκος τη μοίρα του, μα δεν έχει. Πήρε ο Κοζάκος τους μακρινούς δρόμους∙ Παίζει η γαλάζια θάλασσα, παίζει η καρδιά του Κοζάκου, κι η σκέψη σαλεύει: «Πού πας χωρίς να ρωτήσεις; Πώς άφησες μόνους τον πατέρα, τη γριά μάνα, το νεαρό κορίτσι; Στην ξενιτιά, άλλος κόσμος – δύσκολα να ζήσεις! Δε θα βρεις με ποιον να κλάψεις, ούτε να μιλήσεις». Κάθεται ο Κοζάκος στην άλλη πλευρά, παίζει η γαλάζια θάλασσα. Πίστευε στην τύχη του – Και δυστυχία τον βρήκε. Όμως οι πελαργοί πετάνε με γερανούς στην πατρίδα. Κλαίει ο Κοζάκος – οι δρόμοι γνωστοί χάθηκαν στα χορτάρια. 1838, Αγ. Πετρούπολη Думка Тече вода в синє море Тарас Шевченко Тече вода в синє море, Та не витікає, Шука козак свою долю, А долі немає. Пішов козак світ за очі; Грає синє море, Грає серце козацькеє, А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину? На чужині не ті люде — Тяжко з ними жити! Ні з ким буде поплакати, Ні поговорити». Сидить козак на тім боці, Грає синє море. Думав, доля зустрінеться — Спіткалося горе. А журавлі летять собі Додому ключами. Плаче козак — шляхи биті Заросли тернами. 1838, Петербург |